Не жертви, а борці: як медіалідерка Оксана Бровко відстоює стійкість української журналістики у світі

Коли король Іспанії вручає нагороду на сцені Театру Реал, норвезькі видання включають до рейтингу найвпливовіших жінок країни, а світові асоціації видавців видають престижні нагороди за найкращі проєкти. Такого визнання цьогоріч удостоїлася Оксана Бровко, директорка Асоціації незалежних регіональних видавців України.

Сама ж Оксана відзначає, що йдеться вцілому про визнання у світі української журналістики, яка стає взірцевою. Своєю ж місією Оксана вважає змінити наратив про Україну: від образу жертв до образу борців, які захищають не лише свою землю, а й свободу слова для всього світу. Тому невтомно адвокатує інтереси України та української медіасфери у світі.

Її зусилля значні та помітні, тож закономірно, що й відзначені чималою кількістю міжнародних нагород. Про старання української медійної лідерки та визнання на світовому рівні детально розповідає Район.Закордон.

На початку листопада директорку Асоціації незалежних журналістів України Оксану Бровко відзначили за відданість незалежному журналістському слову й підтримку свободи преси в складних умовах війни, а також за внесок у захист прав незалежних локальних медіа.

Вручення високої нагороди відбулося під час церемонії 25-річчя газети «20minutos». Відзнаку урочисто передав особисто король Іспанії Феліпе VI, особливо підкресливши мужність та принциповість українських журналістів.

Відзнаку урочисто передав особисто король Іспанії Феліпе VI

«Неможливо уявити всю жорстокість не лише війни, а й продовження журналістської роботи під такими умовами. Вітаємо вас за мужність і відданість свободі преси й Україні», – сказав король Іспанії Феліпе VI.

Українка ж вразила присутніх сильною промовою під час церемонії.

«Стоячи на сцені Театру Реал, я не бачу світла чи камер – я бачу обличчя. Обличчя українських журналістів, які продовжують говорити правду, коли світ навколо них розпадається. Я бачу тих, хто пише новини при свічках під час відключень електроенергії. Тих, хто друкує газети, коли над головами летять ракети. Тих, хто відмовляється мовчати – навіть коли мовчання було б безпечнішим», – сказала Оксана Бровко.

Вона підкреслила, що Асоціація незалежних регіональних видавців України бореться за право на правду під час війни.

«Свобода слова – це не абстрактне право. Це – мужність. Це – рішення говорити, навіть коли ніхто не хоче тебе слухати. І я знаю, що Іспанія це розуміє. Ваша власна історія – історія мужності, перетворення і боротьби за свободу показала, наскільки глибоко ці цінності можуть об'єднувати народи. І сьогодні, коли Іспанія стоїть поруч з Україною, це означає, що наша боротьба – і ваша теж. Боротьба за людську гідність, за справедливість, за саму свободу», – зазначила медійниця.

Вручення високої нагороди відбулося під час церемонії 25-річчя газети «20minutos»

Вона зауважила, що попри те, що українські медіа не мають великих офісів чи бюджетів, проте вони мають одне одного й таку важливу підтримку колег.

«Ми маємо переконання і віру, що журналістика все ще здатна змінювати життя. Цей вечір – не кінець, а початок. Початок нових розмов між нашими країнами та нашими медіа, між людьми, які відмовляються відступати від правди. Коли мене запитують, де я знаходжу силу, я відповідаю – в людях. В тих, хто продовжує писати, навіть коли гасне світло. В тих, хто вірить, що одне чесне слово може врятувати більше за будь-яку зброю», – сказала Оксана Бровко.

Після офіційної церемонії відбулася друга, не менш важлива частина – особиста розмова з королем під час коктейлю.

«Як пожартував Фернандо Деярза, президент іспанської медіагрупи, він довших спілкувань ще не бачив під час таких аудієнцій з королем, як говорили з ним ми. Замість традиційних 3-5 хвилин розмова тривала близько двадцяти хвилин. Я відчувала спиною погляди протокольної служби, бо дуже багато людей стояло навколо в черзі», – ділиться Оксана.

Але це не було формальною бесідою. Оксана розповідала про те, як працюють українські журналісти під час війни: про антидронові коридори, під якими на Сумщині та Запоріжжі редактори в бронежилетах доставляють газети до читачів, про «сафарі», яким займаються російські окупанти на Херсонщині.

Король поділився, що його наступна зустріч буде з Сі Цзіньпіном, і що такі розмови, як їхня сьогоднішня, впливають на подальші дипломатичні комунікації на найвищому рівні.

Після оголошення про нагороду до Оксани почали звертатися іспанські журналісти. Вони цікавилися не стільки великими цифрами та подіями, скільки людськими історіями.

«Під час однієї з таких розмов спрацювала сирена. Журналіст подумав, що це якась сигналізація. Я пояснила: «Ні, це сирена, налаштована на регіон, де зараз моя родина». Він здивувався: «Ти не вимикаєш, коли їдеш за кордон? Ти ж не там зараз», – згадує медійниця.

Цей момент став ілюстрацією того, наскільки по-різному сприймають війну в Україні та за її межами. Навіть у варшавському аеропорту під час повернення співробітник запитав: «А літаки на Україну зараз літають?» – хоча Польща поруч і, здавалося б, люди мають знати.

Іспанців найбільше цікавили особисті історії. Як виглядає звичайний день регіональної редакції? Як журналісти працюють під обстрілами? Оксана розповідала про редактора, який продовжує друкувати 700 примірників газети замість колишніх 5000, бо в його місті з 20 000 населення залишилося лише 700 людей – і їм потрібна інформація про точки видачі хліба, води, де зарядитися, як евакуюватися.

На запитання «Коли закінчиться війна?» Оксана дає чесну відповідь: «Для мене кінець війни – це зробити Росію знову малою. Дати незалежність тим малим народам і націям, які зараз штучно є частиною Росії. Тільки так ми отримаємо справжню безпеку, бо географічно ця країна завжди буде нашим сусідом».

Детально про поїздку в Іспанію дивіться в інтерв’ю Оксани Бровко журналістці Наталії Пахайчук на ютуб-каналі «Район in ua»

Рейтинг сотні найвпливовіших жінок Норвегії створений, щоб стимулювати та відзначати лідерок у різних сферах.

Головна редакторка журналу Kapital, який започаткував рейтинг, запросила Оксану Бровко поділитися досвідом українських медійниць, які працюють під час війни. А також розповісти про те, як змінилося лідерство в Україні за останні роки.

«Це була можливість бути почутими не тільки серед норвезьких медійників чи політиків, які дуже підтримують нас, але і фахівцями зі сфери економіки», – пояснює медійниця.

Співпраця з Норвегією розпочалася з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли медіакомпанії декількох скандинавських країн об'єдналися для того, щоб підтримувати українські регіональні медіа і в тому числі медіа, які співпрацюють через Асоціацію незалежних регіональних видавців України.

Так виникла приватна ініціатива «Український медіафонд», до якої долучилися Bonnier news зі Швеції, News Media Finland та Helsingin Sanomat з Фінляндії, Politiken з Данії, Gazeta Wyborcza з Польщі тощо.

Учасники об’єднання всіляко підтримували українські медіа: від виділення коштів на евакуацію до закупівлі шоломів чи аптечок. Співпраця переросла у стратегічний проєкт підтримки українських регіональних медіа «Сильніші разом». Його реалізовує Норвезьке агентство з розвитку і співробітництва Norad за сприяння норвезького уряду.

Одним з елементів цього трирічного проєкту стала подорож до Арендала – невеликого містечка з 40 тисячами мешканців, яке приймає понад 200 тисяч відвідувачів під час форуму, що має назву Арендальський тиждень.

«Щороку вони думають, що зараз почнеться спад і зменшення інтересу, а кількість відвідувачів тільки зростає», – додає Оксана Бровко.

Подія об’єднує понад 2 тисяч майданчиків, на яких виступають політики, представники волонтерських організацій, активісти, молодь тощо.

«Це місце, де ти ідеш вулицею, зустрічаєш президента парламенту й заходиш випити з ним кави. Будь-хто має можливість поговорити й взяти участь в панелях на конкретні теми. Це величезна різнобарвна подія, де Україна підсвічується щороку на різних майданчиках. Говорять і про військову підтримку, і про підтримку дітей, і про підтримку медіа», – розповідає Оксана Бровко.

Очільниця Асоціації мала на форумі три публічних виступи, один з яких – разом з міністром закордонних справ України перед аудиторією з семисот осіб.

«Люди приходять і слухають, тому що війна в Україні пов’язана з їхнім життям. Не можна сидіти в безпечній хаті, заплющити очі й думати, що у сусіда горить дах, а тебе це не стосується. Стосується. І якраз норвежці це дуже добре розуміють», – підкреслює Оксана Бровко.

Під час Арендальського тижня вона зустріла, приміром, власника великої норвезької компанії, який зібрав близько 70 мільйонів євро на виробництво українських дронів.

За її словами, норвежцям не потрібно пояснювати, де біле, а де чорне – вони повністю підтримують Україну.

Дезінформація, фейки, і пропаганда поширюються скрізь і Норвегія не є винятком, однак там давно почали працювати з напрямком медіапросвітництва та інвестувати час в розвиток критичного мислення.

Оскільки неможливо боротися з кожним елементом неправди в епоху розвитку соціальних мереж, коли правді легко загубитися в білому шумі.

«Це те, що важливо і для українців, і це те, в чому Норвегія йде попереду, пліч-о-пліч з іншими скандинавськими країнами. Напевно, тому їм простіше бачити та розрізняти маніпуляції, пропаганду, бачити брехню і бути на нашому боці й підтримувати нас», – робить висновок Оксана Бровко.

Від початку великої війни Оксана Бровко зустрічалася з великою кількістю людей, більшість яких охочі допомагати Україні. Однак один випадок вона виділяє найбільше.

У Кракові під час Всесвітнього медійного конгресу WAN-IFRA колега з Німеччини Іоанна Блаут познайомила Оксану з норвезьким журналістом Нільсом Ріісе. Він давно думав, що міг би зробити для українських медійників і мав ідею організувати великий заплив на байдарках, під час якого збирати донати. 

Після 15-хвилинної зустрічі й розповіді про ситуацію в Україні Нільс загорівся бажанням діяти, а його план на заплив перетворився на піший похід.

Понад 10 днів він йшов з Осло до Бергена, дорогою його зустрічали представники багатьох регіональних редакцій. Це стало нагодою нагадати й норвежцям про важливість підтримки місцевих медіа. 

Зібрані кошти Нільс планує передати на підтримку українських регіональних редакцій.

Оксана Бровко розповідає, що багато років тому колеги з Норвегії стояли перед тими ж викликами, що й українці тепер: що робити з монетизацією і як розбудовувати стійку медійну бізнес-модель. 

Попри те, що їхній медійний ринок відрізняється певною специфікою, фахівчиня зазначає, що основна перемога – те, що вони повірили у свого читача. Це проявилося у тому, що норвезькі медійники почали збирати дані про свою аудиторію та глибоко вивчати для кого і що вони пишуть.

«Потім це дуже вдало імплементувалося в розвиток пейволів, платного контенту їхніх онлайн-медіа. Зараз, коли спілкуєшся із норвезьким медіа і випитуєш: «яка у вас передплата?» Вони відповідають, наприклад: «20 тисяч». І навіть не розділяють підписку на газету, друковану газету, чи підписку на їхній сайт через пейвол. Це природно розвинулося й уже є стабільною бізнес-моделлю», – пояснює Оксана Бровко.

На її думку, під час війни на регіональному рівні в Україні неможливо запускати класичні пейволи, бо перед нашими медійниками стоїть завдання інформувати спільноти максимально широко, адже контент зараз часто може допомогти врятувати життя.

Утім, варто робити перші кроки й «скористатися професійною можливістю мати комунікації з найкращими у світі фахівцями, вчитися в них, щоб побудувати в себе стабільні, готові, технологічні системи й рішення в наших онлайн-медіа». 

Після війни це дозволить легко перемкнутися та стрімко розвивати локальну журналістику.

«За цим в будь-якому разі буде майбутнє і приклад норвезьких медіа це дуже яскраво показує і підтверджує. Вони теж хвилювалися, але ризикнули. Зараз це найбільш успішні кейси з розвитку незалежних медіа в Європі», – підсумовує жінка.

Ще однією нагородою, якою відзначили українських медійників, стало «Золоте перо свободи 2025» від Всесвітньої асоціації видавців новин (WAN-IFRA). Нею нагороджують за видатний внесок у захист і просування свободи преси.

За словами Оксани Бровко, ця нагорода важлива тим, що привертає увагу звичайних людей, які потім голосуватимуть на виборах та обиратимуть тих, хто ухвалюватиме рішення про допомогу Україні.

«Це в першу чергу важливо навіть на загальнодержавному рівні, бо це можливість зайвий раз фахово поговорити про Україну й українців не як про жертв, а як про борців», – розповідає вона.

«Золоте перо свободи» – приклад того, як на великих міжнародних майданчиках українців чують не лише через трагічні події, а й через успішні кейси.  

«Золоте перо свободи»

«У нас прекрасні фахівці, які працюють зі штучним інтелектом. У нас неймовірні фахівці, які роблять антикорупційні розслідування. У нас прекрасні аналітики в медіа, які роблять надзвичайні матеріали світового рівня. І такі нагороди – це ще одна можливість показати нас як професіоналів. Але водночас і нагадати скільки з нас уже загинуло. Це якраз про те, коли за цінності треба боротися й іноді за них треба вмирати», – каже фахівчиня.

Для українських медійників їхня професія полягає не лише в завданні інформувати, а й дати можливість зробити правильний вибір читачам, особливо на лінії фронту та територіях близьких до обстрілів.

«Це хороша нагода сказати дякую всім українським медіа, які зараз продовжують професійно працювати. Не зважаючи на те, наскільки це важко і фізично, і психологічно», – підкреслює медійниця.

Цьогоріч український проєкт Rescuing Freedom: The Campaign to Save Ukrainian Regional Journalism здобув визнання в чотирьох категоріях одного з міжнародних конкурсів у галузі медіа – INMA Global Media Awards 2025. Серед них відзнаки за «Найкращий європейський проєкт» та «Найкращий світовий проєкт», які є найвищими нагороди INMA.

«Мова про наш проєкт побудови міжнародної спільноти, когорти людей, організацій, які особистим внеском вирішили допомогти українській регіональній незалежній пресі не лише вистояти під час війни й зберегти свободу слова, як якусь загальну категорію, але вижити й розвиватися», – пояснює Оксана Бровко.

Над його створенням працювала команда Асоціації незалежних регіональних видавців України та медіафахівці з усього світу, які відгукнулися на заклик про допомогу.

Завдяки їм Асоціації вдалося запустили проєкт страхування українських журналістів, які їдуть на лінію фронту, оснастити 25 регіональних медіа 40 великими зарядними станціями, передати ноутбуки, каски, телефони та бронежилети медійникам в різних регіонах України.

У межах проєкту Асоціації вдалося знайти папір для друку газет на початку повномасштабного вторгнення, адже раніше його основними постачальниками були Росія та Білорусь.

«Це все спільна дія, і, мені здається, нам вдалося, врятувати більшість українських незалежних регіональних медіа, які мали внутрішню силу і мотивацію встояти, вижити, далі працювати й змінюватися навіть під час війни», – каже Оксана Бровко.

У одній із номінацій з підтримки друкованої преси було нагороджене також видання «Гривна» із Херсонщини, яке входить до Асоціації. Попри окупацію, і на втрату всього майна, вони швидко відновилися і продовжують працювати під обстрілами і як друковане, і як онлайн-медіа.

Фахівчиня вважає важливою цю відзнаку, адже в більшій частині світу ринок друкованої преси йде донизу, тому ця перемога підкреслює роль друкованої преси в час війни. Адже завдяки друкованим медіа більшість місцевих читачів можуть отримувати надважливу інформацію та розуміти, що відбувається. Газети доставляють в маленькі містечка, де з 20 000 населення лишилося 700 людей, які не мають доступу до інтернету.

«Друковані медіа не лише інформують, а і фіксують історичні події. Як  нам цікаво буде почитати місцеву газету в Запорізькій області чи на Сумщині, якої, можливо, вже через 20 років і не буде. Але будуть історії про людей, які загинули у боротьбі саме за цю землю, і про людей, які об'єднувалися в волонтерські організації, щоб рятувати під обстрілами тварин, дітей, дбали про стареньких, котрі лишаються в таких важких безпекових умовах, бо не можуть виїхати чи евакуюватися», – каже Оксана Бровко.

Ще однією своєю ціллю вона вважає мотивування медійників до розвитку, адже нагороди, отримані в Нью-Йорку, свідчать про визнання якості розбудови спільноти. Тепер жінка хотіла б, щоб такі спільноти регіональні медіа змогли побудувати на місцях.

«Спільноти – це те, що зараз уже відчувається як основа для стійкості медіа. Ми не знаємо, чи потім воно розвинеться в клуби, пейволи чи платні підписки після війни, але зараз точно треба інвестувати у свою журналістику», – додає фахівчиня.

Вона наголошує, що війна – це жахлива річ, яка провокує велику кризу, але також дає можливість будувати зв'язки й встановлювати нові партнерства.

«Варто користуватися увагою всього світу, яка зараз прикута до України, до нашої боротьби за цінності й свободу, для того, щоб розвиватися, ставати сильнішими, і врешті-решт перемогти», – підсумовує Оксана Бровко.

***

Створено за підтримки урядів Норвегії та Швеції в межах Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання.